Таємниця дружби Шерлока Холмса і доктора Ватсона

Коли сер Артур Конан Дойл написав “Етюд у багряних тонах”, навряд він усвідомлював, що став творцем одних із найбільш знакових відносин в літературі. Завдяки лавині адаптацій, що з’являються у фільмах та книгах геометричними темпами, Холмс та Ватсон в 21-му столітті замінили Давида та Йонатана в якості зразка надзвичайно близької, відданої дружби. Але, що ж робить їхню дружбу настільки привабливою, що і сотню років по тому ми все ще зачаровані ними? Яким чином вони уособлюють філософський ідеал дружби?

aristotel-frndsInUaЗ самого початку філософи були зачаровані дружбою — що таке друг, як і чому ми визначаємо когось другом? Грецький філософ Арістотель пише “Ніхто б не вибрав життя без друзів, навіть якби він мав всі багатства.” Насправді, ми з підозрою ставимося до “одинаків”, тих, хто мало або зовсім немає друзів. Історія підтверджує, що цей інстинкт є корисним для людини. Навіть “чарівні” психопати, які можуть здаватися товариськими та комунікабельними, зазвичай не мають близьких друзів, людей, які добре знають їх. Замість цього, коли психопатів ловлять після скоєння злочинів, це застає сусідів та колег зненацька: “Я поняття не мав! Він здавався таким милим!”.

Так, і він викрав коштовності корони, увірвався до Банку Англії й організував втечу з в’язниці на Пентонвіль. Заради закону і порядку, Моллі, я пропоную тобі уникати всіх майбутніх спроб завести відносини.

— Шерлок Холмс, “Шерлок” — “Райхенбаський водоспад”

Арістотель стверджував, що дружба не лише є шляхетною і доброю сама по собі, але і корисною для нас. Згідно з Арістотелем, друзі допомагають нам захистити наш добробут. Ми можемо отримати підтримку друзів у часи скрути. Коли ми молоді, наші друзі стримують нас від помилок (очевидно, не завжди, як виявив сам Арістотель), а в старості, друзі допомагають нам справлятися з погіршенням здоров’я (якщо вони ще живі). У зрілості, друзі стимулюють нас ставати краще — кращими людьми, а також кращими, у своїй справі. Всі ці аспекти дружби можна спостерігати в історіях Арутура Конана Дойла та різних “втіленнях” Холмса і Ватсона. Це є ключем до їхньої привабливості. На думку Арістотеля, справжня дружба заснована на взаємній добрій волі та турботі про благополуччя іншого.

Арістотель відрізняв три форми дружби. Він назвав їх “на основі користі”, “на основі задоволення” та “повноцінна” або “досконала” дружба, те що зараз називається “справжня дружба”. Дружба майже завжди починається на практичній основі — зі співробітниками, діловими партнерами, однокласниками і так далі — або на основі задоволення — товариші по чарці, любителі спорту, шанувальники аніме, тощо. Види дружби Арістотеля дають нам можливість краще зрозуміти власні відносини. Врешті-решт ми всі прагнемо мати в нашому житті справжнього друга.

Ідея, що справжній друг — це відображення нас самих сходить знову на роботу Арістотеля (Нікомахова етика, в даному випадку), де він стверджує, що “друг є інший я”. Таке розуміння дружби є традіційним для греко-римської філософії. Дана сентенція зустрічається в працях Діогена, Піфагора, Зенона, Платона, Плінія та інших авторів.Michel_de_Montaigne-frndsInUa

Багато століть потому цю ідею висвітлює Мішель де Монтень у своєму найвідомішому творі “Проби”. Окремий розділ “Про дружбу” є одним з найбільших есе коли-небудь написаних на тему дружби двох чоловіків. Триста років після нього, сер Артур Конан Дойл маніфестує багато з цих понять у своїх оповіданнях.

Якщо б хтось вимагав від мене пояснень, чому я любив мого друга, я відчуваю, що не зміг би виразити це інакше ніж: “Тому, що це був він, і тому що це був я”.

Мішель Екем де Монтень

Беручи до уваги, що відображення, яке ми бачимо у дзеркалі протилежне тому, що бачать інші, існує припущення, що, насправді, наші найближчі друзі не “інший я”, але ті, хто доповнюють нас. Вони мають сильні якості, яких не вистачає нам самим. Шерлок Холмс залежить від Джона Ватсона в розумінні соціальних норм, в яких він погано орієнтується. Джон спирається на Шерлока в поясненні очевидних таємниць у світі навколо них.

“Цілком можливо, що ви самі не є світилом, але ви провідник світла. Деякі люди, не володіючи генієм, мають дивовижну силу стимулювати його.”

— Шерлок Холмс, “Етюд у багряних тонах”

“Деякі люди, не є геніями, але мають дивовижну здатність стимулювати його в інших.”

— Шерлок Холмс, “Шерлок” — “Собака Баскервілів”

Однак, якщо продовжити логіку гіпотези протилежностей, то можна було б очікувати, що кращим другом Шерлока Холмса став би Джеймс Моріарті, який є морально й етично його протилежністю і в той же час, інтелектуально рівним йому. Але бачення Арістотеля про те, що справжня дружба може існувати тільки на основі взаємних доброї волі та рівних чеснот, захищає Шерлока Холмса від загрози коли-небудь стати друзями з Моріарті.

sherlock-and-john-frndsInUaХолмс і Ватсон відображають суперечливі аспекти характеру і культури сера Артура Конана Дойла. Він народився у 1859 році, в середині вікторіанської епохи, коли боротьба романтизму проти цинічного раціоналізму доби Просвітництва досягла кульмінації. Все життя письменник перебуває в протиріччі між відданістю раціональній науці та поклику до романтики й містики. Перший порив проявився в його детективних оповіданнях, наукових творах та образі Шерлока Холмса. Другий — в історичних творах, інтересі до окультизму та образі Джона Ватсона. Конфлікт триває й донині в нашій культурі. Саме цей шлюб Романтизму та Просвітництва робить персонажі Холмса й Ватсона непідвладними часу. Вони доповнюють один одного, пропонуючи щось і для розуму, і для серця.

Три форми дружби між Холмсом і Ватсоном

Коли ми зустрічаємо Джона Ватсона, одразу стає зрозуміло, що він людина без тісних зв’язків, людина, яку життєва течія занесла в Лондон, де він не має ні друзів, ні мети. Він навіть не має добрих відносин зі своєю сім’єю. Згодом перед нами постає Шерлок Холмс. Занурений в роботу та наукові дослідження, “відключений” від інших, у тому числі від своєї родини.

“Нарешті стан моїх фінансів змусив мене зрозуміти: треба або покинути столицю й оселитися десь у селі, або зовсім змінити свій стиль життя. Обравши останнє, я спочатку вирішив залишити готель і підшукати собі якесь менш претензійне та менш дороге помешкання.
Того самого дня, коли я дійшов цього висновку, в барі «Критеріон» хтось поплескав мене по плечу; обернувшись, я впізнав молодого Стемфорда, який працював колись моїм асистентом у шпиталі святого Варфаломея. Яка радість для самотньої людини — побачити знайоме обличчя у Великій Лондонській пустелі!
[…]
– Бідолаха! — щиро сказав він, дізнавшись про мої злигодні. — Що ж ви тепер поробляєте?
– Шукаю житло, — відповів я. — Намагаюся розв’язати загадку, чи можна знайти комфортну кімнату за прийнятну ціну.
– Кумедно, — зауважив мій приятель. — Ви — другий, від кого я сьогодні чую про це.
– А хто ж був перший? — спитав я.
– Один чолов’яга, що працює в хімічній лабораторії при нашому шпиталі. Зранку він скаржився, що знайшов чудову квартиру, але ніяк не знайде собі напарника, бо платити за неї одному йому не по кишені.
– Хай йому грець! — вигукнув я. — Коли він справді хоче розділити квартиру й оплату, то я до його послуг. Я теж краще б оселився вдвох, ніж жив один.
Молодий Стемфорд якось дивно поглянув на мене поверх своєї склянки з вином.
– Ви ще не знаєте, Шерлока Холмса, — мовив він. — Може, ви й не схочете жити разом.

— Джон Ватсон, “Етюд у багряних тонах”

Ватсон спочатку вважає, що його дружба з Холмсом виключно заснована на користі. Така дружба існує лише для якоїсь взаємної матеріальної вигоди. Сьогодні ми можемо назвати такі “дружби” колег, ділових партнерів, товаришів по команді, сусідів і так далі. Нам навіть не обов’язково мати симпатію до людини в «дружбі» на основі користі. Ми просто повинні отримати якусь вигоду для себе, яка б робила відносини вартими продовження. Зайве говорити, що ці відносини мають тенденцію бути недовготривалими. Якщо користь для нас закінчується, то закінчуються і відносини.

 — Не звинувачуйте мене, якщо ви з ним не порозумієтесь,— мовив він,— бо мені відомо про нього лише те, про що я дізнався, випадково зустрічаючи його в лабораторії. Ви самі запропонували цей варіант, тож не вважайте мене відповідальним за нього.
— Якщо ми не порозуміємось, то неважко буде й розійтися,— відказав я.

— Джон Ватсон, “Етюд у багряних тонах”

Холмс і Ватсон на початковому етапі обидва шукали відносин чітко базованих на користі. Кожен потребував сусіда по квартирі, щоб вони могли дозволити собі продовжувати жити в Лондоні, який був дорогим містом для життя, як і зараз. Джон Ватсон навіть не впевнений чи сподобався йому Шерлок Холмс після першої зустрічі. Але він очікує, класичних короткотривалих практичних відносин. Триватимуть вони рівно до тих пір, поки це корисно Ватсону. При ближчому знайомстві справи йдуть гірше…

Мене просто-таки обурило те, що з двома літературними героями, якими я захоплювався, поводилися так зневажливо. Я відійшов до вікна і стояв, дивлячись на гомінку вулицю. «Цей тип, можливо, й дуже розумний, — сказав я сам собі, — але він точно дуже зарозумілий».

— Джон Ватсон, “Етюд у багряних тонах”

Основа відносин Шерлока й Джона швидко змінюється з користі на задоволення. Зізнається в цьому лише Ватсон і спочатку виглядає, що це відносини односторонні.

 

Читач може дійти висновку, ніби я невиправний любитель пхати носа в чужі справи, коли я зізнаюсь, яку велику цікавість збуджував у мені цей чоловік і як часто я намагався подолати ту стриманість, яку він виявляв у всьому, що стосувалося його особистості. Та перш ніж оголосити такий вирок, згадайте, яким безцільним було тоді моє життя і як мало в ньому було такого, що могло б привернути мою увагу. Здоров’я не дозволяло мені виходити з дому, якщо погода не була винятково гарною, а друзів, які відвідували б мене і порушували одноманітність мого існування, я не мав. За цих обставин я навіть радів з таємничості, що огортала мого співмешканця, і проводив більшу частину свого часу в намаганнях розгадати її.

— Джон Ватсон, “Етюд у багряних тонах”

Неврологи виявили, що в прилеглій до ядра ділянці мозку, так званому центрі задоволення, спостерігається підвищена активність від несподіваної радості. Ключове слово — “несподіваної”. Коли щось стає біSherlock-Holmes-and-John-Watson-frndsInUaльш звичним і менш несподіваним, йогоздатність збуджувати наш центр задоволення падає. Іншими словами, для людей щось неочікуване, сюрприз, є приємнішим, ніж буденне, навіть якщо це улюблені речі. Варто просто поглянути на Камасутру, щоб підтвердити, що навіть самі найсильніші задоволення можуть стати нудними, коли вони стають звичайною справою.
Як показали дослідження, якщо ви хочете допомогти своєму бюджету і отримувати максимум задоволення від капучіно, зробіть капучіно святковим напоєм, а не щоденним. Тож не дивно, що доктор Джон Ватсон вважає компанію Шерлока Холмса захоплюючою. В його інтересах та поведінці немає нічого звичайного.

“Я ніколи не нудьгую.”

— Джон Ватсон, “Шерлок” — “Велика гра”

Дружба на основі задоволення — це коли ми отримуємо якісь розваги, насолоду або радість від стосунків. Такі речі не мають якоїсь матеріальної цінності — хіба що ви дійсно вважаєте, що час — це гроші і при цьому дотримуєтеся принципів Щасливих Грошей. Радість, яку ми отримуємо від такої дружби, згідно з положеннями поведінкової економіки є одним із найцінніших товарів у суспільстві. Емоції, насолода та радість є товарами дуже особистими. Вони призводять до зміцнення соціальних зв’язків і ми говоримо: “Вона/він мій друг”.

Я не маю сильнішого задоволення, ніж слідувати за Холмсом в його професійних розслідуваннях, милуючись його блискавичною дедукцією, швидкою, ніби це інтуїція, але насправді завжди ґрунтованою на логіці.

— Джон Ватсон, “Пістрява стрічка”

Для Арістотеля дружба на основі задоволення була не кращою, ніж та, що заснована на користі. Можливо, навіть менш цінною. Він так вважав, оскільки обидва типи відносин, як правило, мають обмежену тривалість. Дружба на основі задоволення існує лише до тих пір, поки ми самі насолоджуємося, і нам не стає нудно або ми не відволікаємося на щось краще.
sherlock-baker221b-frndsInUaТут постає інша проблема таких відносин. Якщо дружба перестає приносити користь або насолоду, ми розриваємо такі відносини і рухаємося далі. Подібні стосунки егоїстичні та егоцентричні. Ми запитуємо себе, можливо навіть несвідомо, “Що я з цього отримаю?” Фокус в дружбі на основі користі та задоволення цілковито на цінності для нас самих.

Ось чому відносини на відстані важко підтримувати. Ми, як правило, отримуємо менше користі і менше розваг. Чим далі, тим менше. Як не дивно, мобільний зв’язок та інтернет підтверджують це правило і руйнують його одночасно, так як вони дозволяють людям, які фізично віддалені залишитися в постійному близькому контакті і досягати ще більш високого рівня інтимності в житті один одного, незважаючи на великі відстані. Як люблять говорити психотерапевти: “Вся справа у зв’язку”.

Кілька разів протягом останніх трьох років я брався за перо щоб написати вам, але щоразу мене зупиняв страх, що ваша відданість до мене штовхне вас на необачний вчинок, який розкриє мою таємницю.

— Шерлок Холмс, “Порожній будинок”

“Що я з цього отримаю?” Є ключовою відмінністю між другом і справжнім другом. Друг може, не обов’язково навіть добровільно, зробити невеликі жертви, такі як витрачати свій час, або не скасовувати плани, коли отримує «кращу» пропозицію. Справжній друг враховує потреби свого друга вище за власні — навіть довіряючи йому своє життя чи багатство, незважаючи на схильність друга до проведення дивних експериментів на людях.

Останнім рятівним зусиллям я видерся з безодні відчаю, і переді мною виникло обличчя Холмса — біле, непорушне, спотворене жахом: такі самі обличчя я бачив недавно у померлих. Спогад про них повернув мене на мить до тями й надав сили.

— Джон Ватсон, “Нога диявола”

Або навіть інсинуація власної смерті, щоб захистити свого друга від можливого вбивства.

Для Арістотеля “досконала дружба (τελεία φιλία) буває поміж людей шляхетних і за доброчесністю між собою подібних: адже вони однаково бажають один одному блага, оскільки є добрими самі по собі”. Арістотель, таким чином, не повірить, що Моріарті здатний на справжню дружбу, тому що він не є ні добрим, ні шляхетним.

Справжній друг, однак, не є залежною, самовідданою жертвою. Істинний друг піклується про іншу людину, бажаючи бачити її розквіт, без думки про особисту вигоду або прибуток, за винятком емоційного задоволення, отриманого від відносин. І навіть Арістотель розумів, що це не обов’язково лінійний процес з точки А — дружби на основі користі — в точку C — ідеальна дружба. Шлях до цієї досконалої дружби може мати багато зупинок, обхідних шляхів або навіть глухих кутів.

Це було дійсно як у старі часи, коли о зазначеній годині я виявив себе поруч з Холмсом у кебі, мій револьвер у мене в кишені, і трепет пригод в моєму серці.

— Джон Ватсон, “Порожній будинок”

Визначення Арістотелем досконалої дружби також може бути визначенням справжньої любові. Однак, зверніть увагу, що Арістотель зазначив різницю між любов’ю, яка проявляється в справжній дружбі (φιλία/philia) та статевим потягом (έρως/eros), ставлячи сексуальний потяг значно нижче справжньої дружби. Арістотель не заперечує, що справжні друзі можуть також мати статевий потяг, він просто вважає, що справжня дружба відрізняється від нього, і не потребує сексуального потягу. Давні греки розрізняли ще два види любові: родинна любов (στοργή/storge) та безумовна любов (αγάπη/agape).

Есе Мішеля де Монтеня “Про дружбу” описує романтичну дружбу з його найближчим другом і наставником, Етьєном де Ла Боесі. Термін “романтична дружба” відноситься до близьких, але не сексуальних відносин між друзями будь-якої статі. Також існує соціологічне поняття “гомосоціальність”. Це одностатеві дружні відносини, які не мають ні романтичного, ні сексуального характеру. Члени футбольної команди, наприклад, є гомосоціальними, а відносини героїв Мела Ґібсона та Денні Ґловера у фільмі “Смертельна зброя” є зразком романтичної дружби.

Приклади глибоких романтичних дружніх відносин ми можемо знайти в літературі та письмових джерелах протягом всієї історії людства. Навіть Біблія дає нам Давида та Йонатана.

Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу.

І Книга Самуїла: 18.1

Саме такі відносини романтичної дружби поєднують Шерлока Холмса і Джона Ватсона. Останнім часом же з’явилося багато спекуляцій на цю тему, в тому числі щодо їхньої орієнтації. Це пов’язано із надмірною сексоцентричністю сучасного суспільства. Насправді обидва герої Артура Конана Дойла є відверто гетеросексуальними. Варто згадати почуття Холмса до Ірен Адлер. Ватсон же був одружений, за різними даними від одного до трьох разів. Регулярно проявляє зацікавлення гарненькими клієнтками Холмса.

У своєму досвіді спілкування з жінками, який простягається над багатьма народами та трьома різними континентами, я ніколи не бачив обличчя, яке б так ясно обіцяло вишукану та чутливу натуру.

— Джон Ватсон, “Знак чотирьох”

Насправді, найбільш привабливим у персонажах Холмса та Ватсона є те, що їхні стосунки представляють наше потаємне бажання, до якого ми прагнемо все життя — ідеальні відносини, баланс розуму та серця, справжня дружба, інший я.

Якби ти вбив Ватсона, ти б не вийшов з цієї кімнати живим.

— Шерлок Холмс, “Троє Гаррідебів”

Це було варте рани, це було варте багатьох ран, щоб пізнати глибину відданості та любові, яка ховалася за цією холодною маскою. Ясний, жорсткий погляд затуманився на мить, а тверді губи тремтіли. Лише один єдиний раз я побачив, що його серце таке ж велике, як і мозок… Кульмінацією всіх моїх років смиренного, але наполегливого служіння стала ця мить одкровення.

— Джон Ватсон, “Троє Гаррідебів”

Я не маю друзів, Джон… Я маю лише одного.

— Шерлок Холмс, “Шерлок” — “Собака Баскервілів”

За матеріалами сайту : sherlockcares.com